Ростислав Кісіль – з криміналу в бізнесмени: тернистий шлях львівського «комбінатора» з канадською пропискою
Гендиректор Meest Group Ростислав Кісіль – людина з кримінальним минулим і сумнівним справжнім. У Львові його пам’ятають як бандита з хорошими зв’язками в США як кримінального авторитета.
Ростислав Кісіль – особистість для Львова виняткова. Так би мовити, відголоски минулого. Листоноші України, а разом з ними всі адресати кореспонденції і посилок стають жертвами безперервних змін в керівництві державного підприємства УДППЗ «Укрпошта».
Тільки з березня 2014 року в організації заправляли один за одним чотири начальника, кожен з яких мав власним баченням виведення з кризи величезного логістичного підприємства. Колись прибутковий бізнес, за часів правління «сім’ї Януковича» поступово занепав. Здавалося, з приходом до влади в країні політиків, які оголосили головною метою викорінення корупції і взяли на озброєння західні стандарти ведення бізнесу все повинно кардинально змінитися. Але не тут то було.
Рожеві мрії на руїнах або хто такий Ростислав Кісіль?
Часта зміна керівників здебільшого виявилася наслідком «підкилимної боротьби». Над змученим поштовим гігантом кружляє зграя стерв’ятників, які намагаються вирвати шматок з ще живого тіла. В УДППЗ «Укрпошта» і до цього дня працюють близько 90 тисяч співробітників, які обслуговують майже 14 тисяч поштових відділень, ¾ яких припадають на сільські райони. Щорічно «Укрпошта» доставляє адресатам 300 мільйонів листів, 17,5 мільйона посилок, 22 мільйони грошових переказів, не рахуючи пенсій. Здавалося б, гігантські обсяги виконуваної роботи повинні забезпечити процвітання фірмі і її співробітникам. Однак, економічні показники «Укрпошти» з кожним роком стають все гірше і гірше. Перед втечею президента Януковича дефіцит оборотних коштів досяг 185 млн гривень, загальна заборгованість збільшилася до 842 млн гривень, а 8,5 тис поштових відділень стабільно місяць за місяцем показували збитки. Рівень заробітної плати співробітників пошти виявився одним з найнижчих в країні. Компанія занепадає. Держава вимушено було постійно дотувати соціально значуще підприємство. Побачивши похитнувногося колоса, тут же пожвавилися приватні конкуренти державної структури. В принципі, в конкуренції немає нічого поганого. За умови, що конкурентна боротьба ведеться за чесними правилами, але цей варіант виявився не для України.
Новий уряд вибрав найлегший шлях для виправлення ситуації. Не докопуючись до глибинних причин кризи, було вирішено знайти самовідданого генія і доручити йому миттєво виправити ситуацію. Перший головний поштар новітнього часу Валерій Солод не встиг навіть обжитися в кабінеті і розкласти на робочому столі папери. На його місце через 2 місяці прийшов новий виконуючий обов’язки глави УДППЗ «Укрпошта» Михайло Паньків. Як завжди буває, поспіх до добра не доводить. Судячи з послужного списку, Паньків не випадкова людина в поштовому бізнесі. Він прийшов в державне підприємство з посади заступника голови ради директорів компанії Meest Express, яка також працює з поштовими відправленнями на Україні. Однак, на поліграфі його перед призначенням не перевіряли, а даремно. У закутках розуму він тримав абсолютно протилежне завдання, ніж забезпечення ренесансу «Укрпошті».
За лаштунками призначення
Компанія Meest Express є складовою частиною канадського поштового оператора Meest Corporation Inc., заснованого в 2005 році емігрантом з України Ростиславом Кісілем. Будь кадровики уряду трохи проворнішими, вони, безсумнівно, розкопали б багато цікавих фактів з життя колишнього земляка, який благословив на трудовий подвиг свого колегу Паньківа. У 90-ті роки львів’яни добре чули про праву руку місцевого кримінального авторитета Ореста Завінського. «Завіню» ліквідували конкуренти в 1994 році. Його однойменна організована злочинна група після смерті лідера розбіглася по різних кутах. Кісіль вибрав для себе Канаду. За океан він завбачливо прихопив з собою весь «общак» ОПГ, функції касира якого він виконував за дорученням Завінського. Розбійницька романтика з урахуванням реальної небезпеки закінчити життя молодим і красивим, а також жорсткість заокеанських законів до шукачів легкого заробітку змусила емігранта шукати варіанти легального бізнесу. Він його знайшов, але кримінальна звичка ховати в рукаві зайвого туза ні-ні, та й давала про себе знати.
У Канаді Ростислав Кісіль почав обслуговувати численне українське земляцтво, що не втрачало зв’язку з батьківщиною. Дуже швидко Meest Corporation Inc. стало лідером доставки поштових відправлень з Північної Америки в Східну Європу. Тісний і жорстко зарегламентований американський ринок не допускає вільностей і експромтів. Інша справа до болю знайома Україна. Кисіль вирішив почати експансію на рідних просторах, застосувавши проти конкурентів добре освоєні в молодості заборонені прийоми. Звичайно ж, накачані братки не почали полювати за листоношами і віднімати у них сумки з кореспонденцією. Час вже не той. На дворі 21 століття. У хід були запущені більш тонкі методи, втім, що не міняють їх бридкої суті. Кісіль намірився «звалити» «Укрпошту», запустивши всередину компанії «троянського коня». На його роль він вибрав свого львівського знайомого Михайла Паньківа. Рішення про його призначення на пост глави державної компанії приймалося за сприяння депутата Верховної Ради Андрія Іванчука. Впливовий парламентарій є заступником керівника фракції «Народний фронт», а найголовніше ─ другом дитинства екс-прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Депутат Іванчук – один з тих, кому Яценюк зобов’язаний вельми правдоподібними чутками про корупцію в своєму найближчому оточенні. Крім колишнього глави уряду Іванчук працює в тандемі з олігархом Ігорем Коломойським. Тільки цим можна пояснити дивну короткозорість Кабміну, виявлену при призначенні Паньківа виконуючим обов’язки керівника «Укрпошти».
Чим гірше, тим краще
З перших кроків новий топ-менеджер, засукавши рукава, взявся виконувати поставлене перед ним завдання ─ не рятувати державну компанію, а як можна швидше її втопити. Прикриваючись передовим західним досвідом новий начальник вирішив повністю відмовитися від обслуговування корпоративних клієнтів, щорічно приносивших на рахунки «Укрпошти» солідний грошовий внесок близько 1,2 млн гривень. Іншим нетрадиційним для кризового керівника, який взяв штурвал управління компанією в руки, виявилися плани щодо згортання напрямки міжнародного поштового зв’язку. Відхід з цього сегмента поштових послуг автоматично означав появу на Україні монополіста ─ компанії Meest Express. Всесвітній Поштовий Союз наділив правами операторів в міжнародному зв’язку з українських компаній тільки державну «Укрпошту» і приватну Meest Express. Останній нічого не залишалося, як тільки зайняти нішу, що звільнилася. Не особливо вникаючи в «текучку» і не намагаючись розгребти створену попередниками плутанину, Паньків подав голос на підтримку проекту закону, який надає приватним поштовим фірмам повноцінний доступ до створеної за десятиліття державою логістичної системи. Плани передачі в приватні руки нерентабельних маршрутів доставки насправді означали масове закриття відділень «Укрпошти» на селі, скорочення персоналу організації, а для жителів важкодоступних районів країни зникнення єдиного вікна зв’язку із зовнішнім світом. Менеджер Паньків скрупульозно розрахував економічний ефект від згортання мережі «Укрпошти» ─ 20 млн гривень. На тлі майбутньої глобальної роздачі преференцій конкурентам негайно спробували вклинитися в процес його особливо жадібні підлеглі. СБУ зловила на хабарі в 100 тис гривень двох високопоставлених функціонерів УДППЗ «Укрпошта» Олександра Полінського і Віталія Васильєва, а в самому центральному офісі провела обшук з виїмкою документів. Михайла Паньківа вимела з кабінету мітла народного гніву. В єдиному пориві об’єдналися рядові працівники поштового гіганта і навіть деякі заступники керівника, ясно усвідомили, що начальник веде справу до повного краху компанії. Півроку правління ставленика Ростислава Кісіля увійдуть в історію «Укрпошти», як самі провальні. Якщо до нього компанія займала 60% українського поштового ринку, то до кінця повноважень частка впала до 42%.
На тлі піке в прірву «Укрпошти» справи Meest Express пішли в гору. Поки листоноші бунтували проти керівництва канадська компанія зуміла отримати в кредит $ 10 млн від Європейського банку реконструкції та розвитку. Її персонал на Україні досяг 3000 працівників, а між 1800 точками видачі постійно курсує близько 1800 автомобілів. Відчуваючи швидкий відступ «Укрпошти» з решти позицій, Кісіль оголосив про плани появи на Україні ще 2500 відділень фірми, причому для цього він збирався використовувати магазини «Укркоопспілки», які щільною мережею покрили всю країну. Користуючись пасивністю «Укрпошти», компанія Meest Express зробила основний акцент на доставку товарів з інтернет-магазинів. Бурхливо розвивається онлайн-торгівля повинна збільшити обсяг прибутку. Всесвітній Поштовий Союз підозріло швидко визнав Meest Express повноправним учасником ринку. Компанія стала останньою з приватних компаній, які отримали право працювати на міжнародному рівні. Як це вдалося зробити, знає тільки Кісіль.
Ворон ворону око не виклює
Наступ Meest Express на позиції державної поштової служби продовжилися при наступному виконуючому обов’язки «Укрпошти» Ігоря Ткачука. Компанія Meest Express перетворилася в холдинг Meest Group. Цій події передувала досить несподівана продаж власником компанії PGK Group Віталієм Яницьким підрозділів, що забезпечували 40% всієї кур’єрської доставки по Україні. У володіння Кісіля перейшли служби доставки Postman, Star Express і «Точка». Канадсько-український бізнесмен зумів організувати в провінції роботу мобільних поштових відділень, а для тимчасового зберігання посилок умовив адміністрацію кількох моргів здати йому в оренду на вигідних умовах вільні площі. Додаткову надію на продовження захоплення українського поштового ринку для Кісіля принесла новина про нового голову «Укрпошти», призначеного Кабміном в липні 2016 року. Майже земляк, американський громадянин Ігор Смілянський, який раніше працював в аудиторській фірмі KPMG, переміг на оголошеному урядом вкрай непрозорому конкурсі. Новий начальник відразу почав переконувати всіх про вихід з кризи за допомогою новомодних аутсорсингу та франчайзингу. Таку ж термінологію любив використовувати Михайло Паньків, якиймало не вбив наповал «Укрпошту» за лічені місяці. Прибулець з-за океану цілком міг раніше зустрічатися з Ростиславом Кісілем де-небудь в Нью-Йорку або Монреалі і детально обговорити план дій щодо остаточної ліквідації державної поштової монополії. Поки ж Смілянський відзначився супер високим заробітком. У минулому році начальник всіх листонош заробив 14 млн гривень, піднявши статистику середньої зарплати в організації на кілька пунктів, як середню температуру по лікарні включаючи патологоанатомічне відділення. Коли через «підкоп» Кісіля просяде фундамент і будинок завалиться, він спокійно збере пожитки і зникне на другій батьківщині. Іншим працівникам «Укрпошти» бігти нікуди.