Чи варто довіряти соціології
Рік виборів нон-стоп набив оскомину не лише для виборця, чиї літні канікули пройшли повз партійних палаток та з агітками у поштових ящиках.
60 днів стрес-фактору від президента все більше упевнюють у тому, що Володимира Зеленського любили за таланти коміка. А кожен день його президентства йде, як один за десять.
Звісно, 21 квітня обирали не коміка, а президента. Народ дав оцінку катастрофічному стану справ, залишених у спадок від червоних директорів, пасічника, міцного господарника і людини, яка за п’ять років так і не визначилась із амплуа – олігарх чи державник.
Читайте: Вибори до Верховної Ради 2019 (ОНЛАЙН)
Запит на дератизацію і дезинфекцію владних коридорів породив тренд на те, що у списки партій не взяли і тих, хто в Раді восьмого скликання працював, а не курив та писав повідомлення під колоною у сесійному залі. Втім, не породив запитів на те, щоб у списки та на мажоритарку не просували кумів, забудовників та людей, які міняють партії частіше, ніж зубні щітки.
Стан справ у країні все більше нагадує прорив каналізації, де шукачі передайзу та місця під сонцем однаково плавають у лайні. Тільки сантехніків нема, щоб цю катастрофу зупинити.
Сантехніком могло би бути наше рафіноване громадянське суспільство, але навіть воно погрязло у сварках типу: є Зеленський прямим агентом Кремля чи ні, чим відрізняються партії Голос та Європейська солідарність та чи можна вірити соціологам, чиї опитування донедавна міряли хоч якийсь градус.
Останні опитування КМІС та Центру Разумкова свідчать, що наші соціологи теж не проти стрибнути бомбочкою у каналізацію по-українськи. Молодь. Люди старшого віку. Ті, хто втратив молодість та віру в будь-які ідеали ще на початку 90-х.
У останньому опитуванні Разумкова є цікава графа – вік та вподобання виборців серед політичних партій, за які голосуватимуть 21 липня.
Так, за Опозиційну платформу – За життя та Батьківщину тотально голосує виборець за 60 років. За Смешка та групу підтримки в обличчі дуету Білоножок підуть голосувати люди віком 50-59 років. А от Слуга народу – це, передусім, вибір молодих – 18-29 років. У токсичної партії Шарія теж прихильником є молодь.
За старих політиків уже соромно. За нових не просто соромно, а страшно від невизначеності. 22 липня стане зрозуміло, хто і як голосував і чия соціологія справдилась. Але тенденції очевидні – і старші громадяни, і молодь не проти жорстко поекспериментувати над країною та власним життям.
Чи випливемо ми без летального кінця – побачимо через рік, коли пройдемо випробування МВФ, зовнішніми боргами, війною, бюджетним процесом та коаліціадою восени.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.
